1) кажуть, що я навчилась читати дуже рано, роки в 3-4, під пильним оком тітки. у неї була друкарська машинка і ми бавились вивченням літер;
2) дошколяркою любила похвалитись дзвінким і виразним читанням хармсівського віршика "44 веселых чижа". одного разу мене викрили і зрозуміли, що я просто імітую читання, бо знаю текст напам*ять;
3) книжку "Незнайко на Місяці" перечитувала кільканадцять разів, а окремі частині - просто до дір. у мене було дуже кльове кишинівське видання із кольоровими картинками;
4) бувало й таке, що ховалась із настільною лампою під ковдрою, аби почитати вночі;
5) перші книжково-еротичні переживання напали на мене на сторінках "Тих, що співають у терні" (пам*ятаєте 90-ті і цей австралійський бестселер?)));
6) за вимогами шкільного курсу російської літератури подужала на літніх канікулах "Війну і мир". пам*ятаю тільки, що там була купа тексту французькою;
7) насправді, доволі багато з прочитаного я забуваю одразу і назавжди. це прикро;
8) тривалий час змушувала себе дочитувати до кінця твір, який мені був нецікавий. лише тому, що так радив хтось з "моральних авторитетів". фуф, яка радість, що відучилась від цього;
9) десять років у вільний від основної роботи час працювала в книгарні англомовних видань
Globe Bookstore. досі згадую Глоуб як найпрекрасніше і найбезтурботніше місце роботи;
10) робота в книгарні - це коли кожну порцію нових надходжень ти не можеш опрацювати швидко, бо хочеться зазирнути і хоч трохи відчути, що всередині цікавого;
11) працівники книгарень часом позичають книги з полиць. їх просто потрібно охайно читати і розгортати тільки трошки, аби книга залишалась на вигляд новенькою і не було слідів на корінці;
12) ніяковію від питання "що ти читаєш", бо читаю різне;
13) тривалий час не читала нічого, окрім фахових археологічних і інших потрібних гуманітарію текстів. скучила.
останні півроку читаю знову. і це прекрасно!
