в Любліні остання хвилина літа.
сьогодні бачила спектрометр, який уміщається в чемоданчик (моя мама, в радянські часи завідувачка центральної заводської лабораторії, навряд чи могла б про таке колись мріяти), і ще всякі технологічні чудеса.
професор Люблінської політехніки читав лекцію із месиджем про те, як приймати даність сьогодення і не фруструватись від того, що ми не можемо врятувати всі пам*ятки. А ще він говорив про те, що в сучасному світі можливо все. Можна навіть здалеку прокласти підземний тунель до історичного центру. Просто аби мати сполучення для машин.
пила львівську медовуху і слухала словенський реп. в мармуровій підлозі одного з найдавніших люблінських костьолів - купа скам*янілих равликів.
побувала в кам*яницях із ренесансними поліхромними розписами.
за вікном монастирської келії п*яні (британські) туристи і свято "Солідарності".
зараз з цього вікна покурю.
#жизньпрєкрасна
